Релігійний екстремізм це зворотний бік будь-якої релігії, її темна, небезпечна сторона. З досвіду недавнього минулого ми добре пам\'ятаємо, що сама прекрасна ідея, доведена до абсурду, перетворюється на свою протилежність і стає небезпечною для оточуючих. Релігійний екстремізм - страшний приклад такої трансформації. І не тільки конкретні секти є його поживним ґрунтом, а й, як це не парадоксально, традиційні релігії.
Екстремісти, як серфінгісти, мчать на гребені релігійного підйому. Набуття сенсу життя і дотримання високих етичних ідеалів підміняються в них сліпою вірою, глухою до доводів розуму. Така віра зовсім не облагороджує людину, навпаки, легко перетворює його в ефективний інструмент насильства.
В кінці 70-х початку 80-х років в мусульманському світі намітилася тенденція до посилення позицій ісламського екстремізму та фундаменталізму, що загалом було зумовлено загальною політизацією ісламу (так само як і ісламізацією політики).
Посиленню позиції ісламу в країнах мусульманського Сходу сприяв також ряд об\'єктивних факторів:
1) Особливу роль зіграли зміни геополітичної ситуації в світі в цілому після розпаду світової соціалістичної системи і СРСР. Посилення позиції США в якості єдиного світового «гегемона» стали також свого роду каталізатором відходу від європейських зразків і пошуку шляхів самобутнього розвитку.
2) Конфлікт різних типів цивілізацій - мусульманської та європейської, що проявився практично у всіх сферах мусульманського суспільства і показав неможливість сліпого копіювання західного суспільства на ісламський ґрунт. Історично більшість країн Близького Сходу переживають нині складний етап. Недавній досвід минулих років показав неспроможність запозичення як «капіталістичного», так і «соціалістичного» шляхів розвитку, неприйнятність їх механічного копіювання.
3) Сучасна соціально-економічна ситуація в країнах Арабського Сходу характеризується низкою загальних особливостей: аграрне перенаселення та наявність великої кількості не задіяних у сільському господарстві робочих рук; занадто швидка урбанізація міст за рахунок вихідців з сіл; неможливість забезпечити роботою міське населення, зростання безробіття, сильне майнове розшарування в суспільстві.
Говорячи про сучасний \"ісламський\" тероризм і його загрозу, необхідно підкреслити, що основною і безпосередньою причиною розвитку тероризму в регіоні слід вважати розпад соціалістичної системи і розвал Радянського Союзу. У результаті розпаду СРСР з попереднім йому банкрутством ідей соціалізму в багатьох державах Близького і Середнього Сходу (Єгипет, Ірак, Сирія, Лівія, Афганістан та ін.), ідеологічний вакуум там, а потім і в мусульманських регіонах країн СНД швидко став заповнюватися ісламом. Нажаль, останній постає перш за все в його найбільш войовничою формі - у формі радикального ваххабізму, який вимагає за допомогою \"священної війни\" повернути мусульманський світ до халіфату. Фіксуючи активізацію ісламу в країнах СНД, експерти відзначають, що радикальні течії ісламу, яким притаманне вороже ставлення до ліберальних цінностей і насадження яких може призвести тільки до тиранії та зубожіння, прагнуть заповнити вакуум, що утворився після колапсу комунізму.
Основною метою ісламського радикалізму є зміна місця і ролі релігії в житті суспільства, в результаті чого представники даної течії відкидають пануючу ідеологію, політичну практику існуючого світського режиму і державний устрій, як невідповідні нормам мусульманської релігії.
Таким чином, ісламські екстремісти переслідують такі цілі: встановлення в суспільстві засад ісламської теократичної держави, введення в суспільну практику норм шаріату і, нарешті, відновлення халіфату як єдиного державного утворення всіх мусульман.
Як свідчить історична світова практика, радикальний іслам не зупиниться у фіксованих межах географічного проживання певної спільності мусульман, оскільки для них заповітна мрія полягає в об\'єднанні всієї мусульманської умми світу в рамках єдиного політичного державного утворення - халіфату. У цьому випадку неминучим здається процес \"розтікання\" ісламської радикальної ідеології і практики на інші \"мусульманські\" території, країн СНД та інших держав світу.
Релігійний екстремізм це зворотний бік будь-якої релігії, її темна, небезпечна сторона. З досвіду недавнього минулого ми добре пам\'ятаємо, що сама прекрасна ідея, доведена до абсурду, перетворюється на свою протилежність і стає небезпечною для оточуючих. Релігійний екстремізм - страшний приклад такої трансформації.
Релігійний екстремізм нині набув форму масштабної перманентної війни (Сирія, Ірак, Афганістан) чи систематичних терористичних актів (Близький Схід, Франція, Німеччина та інші), скоєних бандами міжнародних терористів, озброєних і навчених на нарко- і нафтодолари. Їх ідеологією є \"джихад\" - війна з \"невірними\", які сповідують не тільки іншу релігію, але й дотримуються світського способу життя, демократичних політичних поглядів.
Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що віра в Господа нашого тільки тоді є істиною, коли людина шляхом усвідомленого вибору, ґрунтовного на власному досвіді пройденого життєвого шляху, зуміє збудувати і постійно вдосконалювати в своїй душі нерукотворний храм праведної особистості, яка живе в гармонії з собою (своїм внутрішнім світом) та світом зовнішнім і нічого нікому не прагне фанатично нав’язувати.
По вірі Вашій хай воздасться Вам! В.Васюник