Рахунки, які минулої зими отримували мешканці міст, викликали неабияке здивування. Майже у всіх цифри за спожите тепло, сягнули хмар. І це в умовах, коли одни мали комфортну температуру, а в інших – батареї ледь жевріли. 
Далі. Рахунки, які минулої зими отримували мешканці міст, викликали неабияке здивування. Майже у всіх цифри за спожите тепло, сягнули хмар. І це в умовах, коли одни мали комфортну температуру, а в інших – батареї ледь жевріли. 
«Де лічильників тепла не було, люди переплатили майже на 25% більше, ніж ті, хто обліковував отриману енергію. Пояснення одне: в тарифі за радянськими нормами закладено більшу норму споживання тепла, ніж постачається фактично. До того ж майже 36 % енергії втрачається в теплотрасах», – розповідає експерт Реанімаційного пакету реформ Андрій Желєзний. За словами фахівця, розібратися у справедливості та правильності нарахувань пересічним споживачам не просто.
Тому Закон України «Про комерційний облік комунальних послуг» повинен докорінно змінити ситуацію. Передбачається обов\'язкове встановлення загальних лічильників у всіх будівлях, приєднаних до зовнішніх теплових мереж. Повинні з’явитися індивідуальні прилади обліку і в кожній оселі.
Звісно, очікувати, що суми в платіжках одразу зменшаться, марно. Як попереджають фахівці, без кроків з утеплення та ремонту осель облікові пристрої не принесуть економії.
Коли, як і за чий кошт?
Обов’язок обладнати багатоповерхівки лічильниками закон поклав на операторів зовнішніх інженерних мереж, тобто на водоканали та теплокомуненерго. Втім, мешканці мають відшкодувати вартість пристрою протягом п’яти років.
Вартість загальнобудинкових лічильників тепла стартує від 30 тис. грн і сягає 150-200 тис. грн, якщо йдеться про надсучасний прилад із автоматичним погодним регулятором. Тож сума щомісячних внесків не перевищуватиме 33 грн з оселі у будинку на 100 квартир. Якщо додати сюди вартість робіт та витратних матеріалів, то сума коливатиметься в межах 50-70 грн на місяць. Але такі витрати швидко окупляться, оскільки українці платитимуть лише за реально спожиті ресурси, тож рахунки будуть меншими.
Також оператори не зможуть штучно завищувати вартість встановлення, оскільки розмір виплат визначатимуть органи місцевого самоврядування.
Водночас закон передбачає й інші умови для зменшення фінансового навантаження. Зокрема, прописана можливість покрити вартість лічильників та їхнього встановлення з місцевих бюджетів. Таким чином, громадяни можуть вимагати від місцевої влади взяти на себе ці витрати. Ще одна можливість – скористатися «теплими» кредитами. Тоді держава відшкодує до 70% вартості покупки.
Закон зобов’язує комунальників попереджати мешканців будинку про встановлення приладу за два місяці та надавати їм інформацію про тип лічильника, його вартість та способи оплати. За умови створення ОСББ, жителі квартир, зі свого боку, можуть змінити умови встановлення та розрахунку або повідомити, що обладнають свій будинок приладом обліку самостійно. Також ОСББ мають право самостійно купити сертифікований пристрій, а водоканал чи теплокомуненерго повинен його приєднати до мережі.
Комунальники зобов’язані оснастити будівлі загальнобудинковими лічильниками тепла протягом року, води – протягом двох років з моменту публікації закону (орієнтовно це станеться вже за кілька місяців). На обладнання квартири індивідуальними лічильниками тепла документ дає три роки, втім, тільки якщо це технологічно можливо.
Будівлі – під сертифікацію
Прилади обліку дозволять економити на комірному лише у тому разі, якщо будинки пройдуть термомодернізацію.
«Неефективне споживання енергоресурсів призводить до надмірних витрат Україною бюджету на закупівлю газу, субсидії домогосподарствам та дотації підприємствам ЖКП. Якщо ми в домогосподарствах поставимо лічильники, належним чином порахуємо газ, тепло, світло, гарячу воду, а потім раціонально модернізуємо та утеплимо будинки, маємо всі шанси скоротити витрати лише газу на 9 млрд кубометрів на рік та зекономити щорічно 1,7 млрд доларів або 55% імпортованого газу в Україну», – ділиться розрахунками міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко.
Щоб розуміти, які ремонтні заходи потрібно провести в оселі, аби зробити її ощаднішою, будинки в Україні підлягатимуть обов’язковому енергоаудиту. Він визначатиме клас енергоефективності споруди. За підсумками видаватиметься сертифікат на 10 років. На модернізацію, що покращує клас енергоефективності будинку, виділятиметься державна підтримка, зокрема через Фонд енергоефективності.
Через сертифікацію повинні будуть пройти новобудови, що вводяться в експлуатацію, споруди з опалювальною площею понад 250 квадратних метрів, у яких розташовані державні органи і проводиться прийом громадян, та будинки, в яких здійснюється термомодернізація за державні кошти (наприклад, за допомогою «теплих» кредитів).
Закон запрацює за рік після набуття чинності, тобто не раніше ніж у другому півріччі 2018 року, а деякі його положення – з липня 2019 року. Наразі документ переданий Президенту на підпис.
Сертифікація будівель підтвердила свою доцільність та успішно діє в Євросоюзі. Під час оренди та купівлі житла, мешканці Європи, насамперед, звертають увагу на клас енергоефективності. Вони розуміють, що плата за оренду або вартість квартири може бути привабливою, втім, якщо будинок має низький клас енергозбереження, то рахунки за комунальні послуги будуть надвисокими. Україна також стала на цей шлях і прямує до європейських стандартів у енергоспоживанні.

Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю.