Так розпорядилася доля, що землі нашого краю опинилися між двома цивілізаціями – Сходу і Заходу. Маючи колосальний життєвий потенціал, вони, як кажуть, стали головною причиною багатьох конфліктів, протистоянь і воєн. Починаючи з монголо-татарської навали аж до танково-піхотного протиборства з нацистською Німеччиною територія Ізюмщини й прилеглі до неї райони Донбасу лишалася ласим шматочком для завойовників. Думалося, що в 21 столітті все вже позаду, що можна жити в мирі і злагоді. Та ба… Знову заздрість, знову збройний конфлікт.
Далі.
Так розпорядилася доля, що землі нашого краю опинилися між двома цивілізаціями – Сходу і Заходу. Маючи колосальний життєвий потенціал, вони, як кажуть, стали головною причиною багатьох конфліктів, протистоянь і воєн. Починаючи з монголо-татарської навали аж до танково-піхотного протиборства з нацистською Німеччиною територія Ізюмщини й прилеглі до неї райони Донбасу лишалася ласим шматочком для завойовників. Думалося, що в 21 столітті все вже позаду, що можна жити в мирі і злагоді. Та ба… Знову заздрість, знову збройний конфлікт. 

З 2014-го Ізюм стає центром польового штабу оборони від військових бойовиків, які за підтримки російських авнтюристів захопили владу в сусідньому Слов\'янському, а згодом і на іншій території Донецької та Луганської областей. Гібридна воєнна змія заповзла в саму душу України. Бо в ряди новоспечених бойовиків записалося досить багато місцевих жителів Донбасу. Сьогодні можна лише думати про мотиви, які спонукали їх на це. Можливо, то була незгода з політикою влади, можливо хтось хотів у такий спосіб приєднатись до Росії, а можливо у декого з місцевих авантюристів виникло елементарне бажання до гострих відчуттів, які не знайшлися в мирному житті. Зрозуміло одне - нікому це щастя не принесло. Й наразі від цього воєнного конфлікту страждає дуже багато людей, в тому числі і діти. Очевидно, якби місцеві жителі Донбасу відразу не втручалися в бойові дії і не бралися до зброї, аби у такий спосіб довести свою правоту, то ніякі б зовнішні сили не змогли б на їх спинах в\'їхати в наш будинок. Тож напрошується висновок: зброя у таких випадках – не помічник.
Кожен громадянин нашої країни має розуміти, що йти до лав озброєних найманців - це небезпека не тільки для власного життя, а й для мільйонів людей, що живуть поруч, для своїх же родин.
Мир рано чи пізно настане. Це питання часу. А от біль і тривога пектимуть душу десятиліттями. Тому не варто кидати сірник до сухого хмизу війни. Участь в бойових формуваннях, що скеровуються маргінальними ватажками псевдо республік – незмивна пляма, що, ганьбить честь й гідність перед усім цивілізованим світом.
Тож треба пам’ятати, що війна - це продовження економічної політики, але вже збройним шляхом. Не дайте використовувати ваше здоров\'я і життя авантюристам.
Мирослав Сарматський.