Великдень барвінківські волонтери зустріли на передовій разом з бійцями – учасниками АТО. Вже більше трьох років мужні і небайдужі люди в будь-яку пору везуть до солдат часточку тепла від рідних і близьких, і, звичайно ж, гостинці. Не злічити, скільки тон дорогоцінного вантажу перевезли волонтери, ризикуючи, до наших бійців. Нині ситуація не така критична, як у 2014 та 2015 роках, коли знахабнілі терористи просувалися по нашій землі, шукаючи собі спільників... 
Далі.  Великдень барвінківські волонтери зустріли на передовій разом з бійцями – учасниками АТО. Вже більше трьох років мужні і небайдужі люди в будь-яку пору везуть до солдат часточку тепла від рідних і близьких, і, звичайно ж, гостинці. Не злічити, скільки тон дорогоцінного вантажу перевезли волонтери, ризикуючи, до наших бійців. Нині ситуація не така критична, як у 2014 та 2015 роках, коли знахабнілі терористи просувалися по нашій землі, шукаючи собі спільників. На жаль, сепаратисти, хоча й стихли, але не вгамувалися. Вони до цих пір вірять, що прийде «руська весна», що патріоти, яких вони так ненавидять, здадуть позиції. Завдяки мужності наших солдат та неоціненній допомозі волонтерів путінська орда була зупинена.
Три наших земляка віддали свої життя заради цілісності країни. Двом з них вже встановлені меморіальні дошки на школах, де вони навчалися. І хоча на передовій вони сьогодні вже не так потрібні, волонтери не «виключилися» з громадської роботи. Одне з головних завдань – допомога родинам загиблих воїнів, а також тим, чиї діти сьогодні перебувають у зоні АТО. Багато клопоту було із переселенцями, які з початку війни почали приїжджати на Барвінківщину. Для них тут організовувалося безкоштовне харчування, їм шукали помешкання та роботу. Також не забували про блокпости, які знаходилися на Барвінківщині. Солдатам возили їжу, одяг. Волонтери одними з перших стали на захист приміщення райвідділу міліції, коли сепаратистська гидь намагалася в Барвінковому реалізувати сценарій захоплення Слов’янська.
Цими днями поховали одного з учасників АТО– Сергія Корабльова. Юнак виховувався у багатодітній родині, рано залишився без батьків. Та коли настала пора, не задумуючись пішов до війська. Закінчилася служба, він залишився на визволеній від терористів території, завів сім’ю. Але…Прийшло лихо, і тепер мужнього бійця нема…
А в кінці минулого року у районі сталася ще одна знакова подія: відбулися організаційні збори по створенню громадської організації учасників АТО, до складу правління обрані і волонтери. Тепер проблеми будуть вирішуватися спільно. А візити на передову…Вони не припинялися.
Ми намагаємося досягти ще однієї великої мети – підняти патріотичний дух населення. З цією метою почали організовуватися об’їзди могил загиблих і померлих бійців – земляків, зустрічі керівників району з родинами. Практично ніхто не відмовляє у зборі коштів, продуктів харчування та медикаментів для солдат. Проведено два благодійні концерти у підтримку земляків, які перебувають на передовій.
А головне – ми самі створюємо відеофільми про героїв, які показуємо населенню, особливо вони цінні для школярів. Ми налагодили зв’язки з волонтерами всієї країни, і ця дружба багато чого варта. …
А на Великдень на передовій було відносно спокійно. Хоча, як відомо, тиша на війні – поняття умовне. Бійці з подякою прийняли подарунки – великодні паски, передавали привіти своїм рідним. Всі вони вірять у те, що прийде мир і спокій на нашу благословенну землю. А ми, волонтери, їх у цьому, безумовно, підтримуємо.
Ю. Ситник, волонтер, член НСЖУ.