Леонід Щибря :

Для Ізюму це дійсно подія. На жаль туди не запрошували краєзнавців, а зробили все тишком нишком без об`яви про цю подію, для вузького кола службовців та для тих, хто не цікавиться історією. Думаю, що для ізюмчан та відвідувачів музею було б цікаво знати, за що місто удостоєно такого визначного подарунку від самого імператора по закінченню Полтавської битви. Чим же ізюмські козаки відзначились в цій битві? Україна вже чверть століття відзначає свою незалежність. Музейні працівники Ізюму проводять не аби яку роботу по відзначенню цієї дати. То чому вони навіть сьогодні замовчують сам привід дарунка? Річ в тому, що Ізюмський полк був набраний з українських козаків і Петро дуже боявся, щоб вони підтримають Мазепу в визвольній боротьбі від російських завойовників. Але полк чесно відсидівся в себе в фортеці під час битви. Звісно це було на радість Росії. Можливо саме нашого полку не вистачило Мазепі, щоб наше з вами життя пішло іншим шляхом. Мабуть, кожен українець, або людина не з рабською психологією розуміє, що Євангеліє це дарунок Ізюму за зраду Україні. А багато найбільш цінних експонатів, як наприклад «затинна пищаль» та багато інших артефактів зникли з музею по акту передачі на зберігання в обласний музей в 2005 році. Як мені написав один з краєзнавець в фейсбуці: «На неї з Харкова один колекціонер давно облизувався». Цінність зниклих експонатів значно вища від Євангеліє. Де знаходиться цей безцінний скарб сьогодні мені не відомо. Хотів зробити журналістське розслідування, але мені відмовили надати документи. Судитись в нашій країні за цінність ізюмської громади практично неможливо. Та й місцевій владі до цього мабуть байдуже. Бо відповіді, після моєї статті, надрукованої в «Обріях Ізюмщини», так і не діждався.