Ферма під назвою «Святогірська коза» дала паростки в мальовничому місці Студенка. Практично, за рік подружжя Гатицьких – вихідців з Макіївки створили необхідну базу для розведення породистих кіз, а за два – налагодили виробництво сиру, який за якістю не поступається зарубіжним аналогам. Й це при тім, що і господар ферми, і господиня не мають спеціальної для цього освіти.
Далі.
На знімку: Я.Е.Гатицький.
Фото М.Калюжного.Ферма під назвою «Святогірська коза» дала паростки в мальовничому місці Студенка. Практично, за рік подружжя Гатицьких – вихідців з Макіївки створили необхідну базу для розведення породистих кіз, а за два – налагодили виробництво сиру, який за якістю не поступається зарубіжним аналогам. Й це при тім, що і господар ферми, і господиня не мають спеціальної для цього освіти.

… Ян Едуардович, хоча й травмував напередодні руку, зустрів нас у доброму гуморі. «До журналістської уваги починають звикати вже й кози», - сказав, посміхаючись, і в супроводі двох «кудлаїв», що гавкотіли біля паркану, повів нас подвір’ям. За розмовою на різні теми не помітили, як дісталися вольєру з білявими тваринами. Вони раз у раз підбігали до решітки і мелодійно мекали. «Зважте, все почалося з подарованої кози і двох козенят. Думав завести невеличке стадо, щоб сім’я мала сир і молоко. Запросив до себе навіть повара з італійсього рестсорану. Але чим більше дізнавався про користь цієї тварини, тим більше хотілося поставити справу на промислову основу», - зазначив фермер.
Й це невдовзі сталося. За словами Гатицького, було вирішено не купляти кіз із Франції та Австрії (малися два контракти), а прищеплювати французьку генетику у місцеву породу, у котрої теж високі кондиції. Як повідомив фермер, жирова кулька козячого молока в п’ятнадцять разів менша за коров’ячу. А от користі від неї набагато більше. Бо засвоюється людським організмом майже стовідсотково. Бетакозеін, який є в м’ясі, лікує навіть алергію. Тож не випадково на фермі прижилася славнозвісна Заанинська порода.
Хотів було Ян Едуардович завести овець (жирність їх молока доволі висока (8-11 відсотків), але вибір впав все ж таки на козу. М’ясо цієї тварини у двадцять разів цінніше. «Про це дізнався із порівняльної таблиці німецьких спеціалістів. Як з’ясувалося, баранина і яловичина для дорослої людини на одному рівні, а от козяче м’ясо – унікальніше за своїми властивостями, воно перевершило всі очікування», - підкреслив Я.Гатицький.
Та хіба тільки м’ясо. Неймовірно смачним виявився сир. У приміщенні, яке можна назвати своєрідною лабораторією, зустріли працівницю Олю. Господар попросив її пригостити нас щойно виробленим плавленим сиром. Задоволення було неймовірним. Як повідомив Ян Едуардович, цю технологію свого часу підхопила дружина, юрист за професією. І от вже виробництво - на потоці. Не так давно, продовжив він, довелося побувати на сирному фестивалі в Італії. Під час презентації скуштував до 700 різних видів продукції і пересвідчився: за смаковими якостями їх сімейний сир нічим не поступається зарубіжному.  
Підійшли до загороду, що межував із сінником. Тут дівчина Оксана чистила копита коней. « Це - помічниця, - спокійно повідомив Ян Едуардович. – З моїм сином вони залюбки доглядають гнідих».
Як стало відомо, ферма сьогодні потребує робочих рук. Тож під час літніх канікул місцеві школярі знаходять тут розраду, підзаробляють. Ті, хто приїжджає з міста, чомусь довго не витримують. Видно, дається взнаки незвичність сільської роботи. Взагалі, потрібні кваліфіковані спеціалісти, зокрема ветеринар. За словами фермера, у нього вже напрацьована технологія утримання кіз. Тому, якщо хто забажає зайнятися цим бізнесом, може перейняти досвід, як кажуть, від «А» до «Я». Не виключив Ян Едуардович і те, що юнаки і дівчата, які мешкають в сільській місцевості, можуть отримати тут чимало корисного. Він навчить будь-кого тваринницькій спеціальності.
…Підійшовши до накриття, де складалися тюки сіна і соломи, поцікавилися підготовкою до зимового утримання тварин. З усього, зима для ферми вже не страшна. На що Ян Едуардович з властивим йому гумором відповів: «Поки що зима приходить зненацька. От коли вона буде своєчасною, тоді можна казати про досягнутий прогрес».
Торкнулися і питання найманих працівників: зокрема, поцікавилися, чи є різниця у ставленні до робити за кордоном і в Україні. Як зазначив Я.Гатицький, у цивілізованих країнах культура виробництва інша. Там людина прийшла з роботи і відпочиває. Їй не треба бідкатися стосовно вирішення якихось соціальних проблем. Вона знає, що завтра знову піде на роботу, за яку отримає гідну зарплату. В Україні ж поки що в цьому є проблеми. Хоча потенціал, за словами фермера, у нас вищий. Наші співвітчизники пройшли важкі випробування і мають більше шансів на виживання. Про Україну в загалі: «Не треба лайок чи гучних промов, краще нехай кожен покаже свою справу, або задасть собі питання, що я корисного зробив для країни? Тоді і результат буде вагомішим», - підкреслив Ян Гатицький.
М.Калюжний.