Біографія будь-якого поселення починається не з ратуші та печатки, а з першого цвяха, з першого каменя, закладеного в будову. Тому офіційна метрика Ізюма - 1681 рік народження - викликає законне невдоволення, бо на теренах нашого міста люди оселилися значно раніше.
Далі читайте у "Подробнее".
Отже, припустімо, що Ізюм засновано в 1663 році. І простежимо перебіг подій, заглибимося в документи межування, описи майна, жалувані грамоти, чолобитні тощо.
"Книги описные и мерные новой черте от Царева Борисова города вверх по северскому Донцу…" досить докладно відтворюють картину другої половиниXVII століття. Ось один з уривків: "…А от того пришиба до устья Изюмца 3 версты 80 сажень. А от Изюмца до большого переполянья что к изюмскому броду 270 сажень быть засеке. А от того переполянья до Изюмского броду в русскую сторону и до Изюмской сакмы и до броду где татаровня через Донец ходит стены 300 сажень зделаны ныне надолбы. А от того броду по Донцу до перевозу Торского с русскую стену 850 с. А по крымской стороне тут конец лесу и озерам что от Каменки а по конец лесу к перевозу редкодубу против устья Изюма к Донцу 200 с. А меж озер и лесу тем редкодубом татаровья ходит Изюмскою сакмою быть надолбам и башне. От перевозу до устья Изюма лес и по переполянью и через брод Изюмскую сакму по берегу и по перевозу на русской стороне зделаны ныне вновь надолбы а по сакме против броду зделана башня. Около устья изюмского от перевозу длина лесу и озер 500 с. А верх того лесу по речке Изюму до Изюмского городка 1 верста 600 сажень в городке казаков 70 дворов промеж сакмы Изюмской и городка Изюма в поляне на перевозе пристойно быть городу великому для Изюмского перелазу и Торской дороги а до Тору 20 верст.
Харьковский полковник Григорий Донец говорил что в том городе будет черкас человек 1.000 и больше если великий государь пождалует велит им льготы дать годов на 5 и промышленные люди будут на Тор ходить через тот город…"
Запис зроблено в 1680 р. Як бачимо, "тот город" (Ізюм) ще тільки планувався, але на лівобережжі вже існувало козацьке містечко на 70 дворів.
В "Описании городов Белгородской черты 1668 г." згадки про це містечко ще не знаходимо, проте в досить ретельному описі фортеці, озброєння, майна, людей Цареборисова повідомлялося, що "на сторожах стоят у реки Донца на усть реки Изюма на татарських перелазах черкасы. На торские озера для проведывания вестей ездят мз Царева Борисова в Маяцкий и на торские озера и во Святые горы по 2 и по 3 человека".
Отже, в гирлі Ізюма стояла цареборисівська варта, а не ізюмська. Якби городок на Ізюмі в той час існував, то козаки неодмінно б виставили свою сторожу.
В 1668 р. агентам гетьмана Брюховецького вдалось перетягти на свій бік Цареборисів, Маяки, Тор. "А ныне после переписанных книг цареборисовские черкасы по прелестным листам изменника Ивашка Брюховецкого великому государю изменили и город сожгли и приказного человека Бориса Мосалова убили, а розоря город пошли к нему Ивашку с изменником ива-шком Серком и ныне тот город пуст". Така подія не могла б не зачепити м. Ізюм, але про Ізюм тут згадки не знаходимо.
В 1670 р. загін повстанців на чолі з разінським отаманом Олексієм Зромим зайняв Маяцьк, Цареборисів і вирушив до Балаклії, Змійова, Чугуєва. Про Ізюм знову ніякої згадки немає.
В 60-70-х роках татарські ватаги нишпорили над Дін-цем і грабували та полонили населення в районі Тора, Цареборисова, Маяцька, Балаклії, Чугуєва, Змійова. Серед потерпілих ізюмчани знов-таки не значаться. Скаржитись на поганий облік тих часів не доводиться. Навпаки, тоді бралася до уваги кожна людина, враховувалась кожна абищиця. "..У Павла Седого (забрали татары) два сына Панаска девяти лет, Еремка пяти лет, два вола, корову, двор сожжен и хлеба двадцать осьмачек…"
Для кращого уявлення про тодішнє обліковування, дозволимо собі два невеличкі витяги з цареборисівських документів. З озброєння: "Наряду медного. Пищаль полуторная к ней 100 ядер железных весом в 5 гривенок ядро, 2 пищали к ним по 100 ядер железных весом ядро к одной в 3 к 2 в 2 гривенки тюфяк медный к нему 100 ядер железных весом по 2 гривенки ядро".
Докладно переписано навіть "в тюрьме сидельцев" і провину кожного з них. "Черкаских 4 чел. Сидять в погроме калмыцких татар со 175 году. 1 чел по челобитью белгородца Игнатья Ходеева в заемных деньгах и в побеге отца своего. 1 чел. Черкашенин сидит по челобитью цареборисовского черкашенина в покраденных лошадях. Русский 1 чел. Сидит в убийстве жильца Воникова работника Аристова Дениски со 175 году".
Микола Гербель, історик Ізюмського Слобідського полку, не знайшовши ніяких ознак тогочасного Ізю-ма, змушений був визнати, що полк "название свое получил от небольшой речки Изюмца". До речі, за законами творення слів від річки Ізюмець полк би називався Ізюмецьким (порівняймо Дон-Донський, Донець - Донецький; Тор -Торський, Торець - Торецький). Та й за етимологією Ізюмець - похідне від Ізюм, а не навпаки.
Можна було б зупинитись на багатьох суперечливих положеннях цікавої праці М.Гербеля про Ізюм-ський Окоп, наприклад, у нього читаємо:"Мы не имеем плана Изюмского Окопа, но судя по топографическому описанию Изюма, должно полагать, что он находился на так называемом Изюмском Кургане, на котором, впоследствии, были выстроены полковником Донцом крепость и замок". А на чотири абзаци нижче автор запевняє: "Название свое он (полк) получил от небольшой речки Изюмца, впадающей в Донец, на которой построен был Изюмский Окоп".
Не можна вважати обґрунтованим і припущення, що Балаклія виникла як окрема слобода на території Ізюмського Слобідського полку і тому раніш за Ізюм виникнути не могла. Відомо, що Балаклію заснувала значна група переселенців на чолі з Яковом Черніговцем у 1663 р. Трохи пізніше цей же Черніговець побудував острог на Ізюмі. У кни- зі "Слобідська Україна" А.Слюсарський зазначає: "Десь коло 1669-1670 років утворився Балаклійський полк. До складу його увійшли крім Балаклії, сотенці міста Зміїв, Дворічна, Цареборисів, Маяцьк. Полк проіснував сім років. У 1677 р. бєлгородський воєвода Ромодановський в зв\'язку з якоюсь провиною позбавив Якова Чернігівця полковництва". Отже, коли Балаклія була полковим центром, Ізюм навіть не числився серед сотенних містечок. Саме в цей семирічний проміжок часу заходами балаклійського полковника і зведено Ізюмський городок. Поміж 1670-1677 роками десь і ховається істинна дата заснування нашого міста. Відомо: острог на Ізюмі будували переселенці з-за Дніпра (А. Слюсарський, "Слобідська Україна", стор. 46). Старанне вивчення переселень з Гетьманщини за згадане семиріччя допоможе дійти до потрібного результату - встановлення справжньої дати.
П.МАТЕЙЧЕНКО.