На роздуми стосовно проблем у школі навів недавній лист.

Він надійшов до редакції за підписом –

"З повагою, батьківський комітет міста Ізюма".

 Добре розуміючи, що такого повноважного органу немає, міг би одразу допис відкласти. Та прочитавши, замислився: підняті проблеми зачепили. Тому вирішив оприлюднити деякі тези, але без назв шкіл і прізвищ, як кажуть, з етичних причин та згідно з кодексом журналістської етики.

Йшлося про так звані грошові відносини, які склалися останнім часом в системі освіти. Автор поставив конкретні запитання: чому у декотрих вчителів дитина опановує програмовий матеріал не на уроці, а на так званих додаткових заняттях за відповідну плату? Чому діти залишають стіни рідної школи в останні місяці випускного року? Чи не настав час провести громадську атестацію вчительських кадрів, аби дати оцінку якості їх роботи? У листі звертається увага і на проблему досвідчених, тих, яких називають вчителями від Бога. Нелегко їм жити в ринкових умовах. За твердженням дописувача, брати гроші за надурочні їм не дозволяє совість. Часом вони потрапляють у немилість до керівництва.

Найцікавішим є те, стверджує анонім, що практика "подарунків"для вчителів виховала у дітей викривлене розуміння справедливості. Відтепер вони усвідомили, що знання купуються лише у формі додаткових послуг.

Не хочу бути суддею, добре розумію соціальну значимість праці вчителя, однак подібні думки громадян бентежать. Адже вчитель, як і лікар, не має права на помилку.

Тож, аби мати об\'єктивну оцінку, звернувся до начальника міськво Юрія Жувако, а також попросив прокоментувати допис Заслуженого вчителя України Михайла Семотюка. Вони не заперечували, що такі судження громадян мають місце. Їх потрібно аналізувати. Особливо, що стосується роботи педагогічних колективів. На думку експертів, слід піднімати статус вчителя.

Отже, редакція теж приєднується до цього. У центрі журналістських розслідувань проблему ставимо на контроль. А читачів запрошуємо до діалогу. Пишіть нам,   розповідайте про освітянські проблеми.