Сьогодні в Україні налічується більше 700 друкованих видань комунальної форми власності  (на Харківщині - 28), які свого часу відіграли важливу роль в житті громад, виконували своєрідну функцію пропагандиста, агітатора та організатора.
    Але часи змінилися, і сьогодення диктує вже нові вимоги. Деяким газетам пощастило на початку 90-их вирватися з опіки партійних комітетів і піти, як кажуть, на "вільні хліби". Самостійні видання здолали труднощі і вийшли на сучасний рівень. Хоча переважна більшість так і не зазнала змін. Як влучно сказав один знайомий журналіст, районки нагадують близнюків з невловимими рисами індивідуальності, оскільки сповідували і сповідують одну і ту ж ідею: більше про роботу керівників, менше про негаразди.

    Україна - одна із небагатьох країн світу, яка за рахунок бюджетних коштів утримує нині державну та комунальну пресу. Ні в Сполучених Штатах, ні в країнах Європейського Союзу немає такого. Тут лише одна форма власності - приватна. І саме вільна преса стала запорукою розвитку громадянського суспільства.

   ДАЛІ.

    Сьогодні в Україні налічується більше 700 друкованих видань  комунальної форми власності  (на Харківщині - 28), які свого часу відіграли важливу роль в житті громад, виконували своєрідну функцію пропагандиста, агітатора та організатора.

     Але часи змінилися, і сьогодення диктує вже нові вимоги. Деяким газетам пощастило на початку 90-их вирватися з опіки партійних комітетів і піти, як кажуть, на "вільні хліби". Самостійні видання здолали труднощі і вийшли на сучасний рівень. Хоча переважна більшість так і не зазнала змін. Як влучно сказав один знайомий журналіст, районки нагадують близнюків з невловимими рисами індивідуальності, оскільки сповідували і сповідують одну і ту ж ідею: більше про роботу керівників, менше про негаразди. 

     Україна - одна із небагатьох країн світу, яка за рахунок бюджетних коштів утримує нині державну та комунальну пресу. Ні в Сполучених Штатах, ні в країнах Європейського Союзу немає такого. Тут лише одна форма власності - приватна. І саме вільна преса стала запорукою розвитку громадянського суспільства.

     Більше семи років в Україні точиться дискусія щодо необхідності реформування та роздержавлення ЗМІ, щодо створення громадського телебачення. Та до сьогодні єдиної думки поки що немає. Два проекти з даного питання ще не об\'єднано. А саме один із них має потрапити на остаточний розгляд у парламенті. Тут слід кинути докір не лише законодавцям, але й самим колективам редакцій газет. З їхнього боку відчувається побоювання, що в результаті реформування більшість видань закриються. Тому продовжують жити за усталеними нормами. Лише десять відсотків редакцій комунальних газет України (а на Харківщині - три) сьогодні погодилися на роздержавлення. Це свідчить, в першу чергу про те, що біль-шість не хочуть розлучатися із владними структурами, які є засновниками видань. Більше того, на фінансову ін\'єкцію останнім часом підсіли і приватні ЗМІ. То про який же громадський контроль над владою може вестися мова, коли чимало журналістських колективів під її впливом?!

     Слід зазначити, з грудня 2009 року, коли на парламентських слуханнях йшлося про свободу слова, в країні змін на краще фактично не відбулося. У деяких місцях засновники газет намагаються запровадити нові організаційно-правові форми шляхом змін статутів редакцій без згоди колективів. Робиться це всупереч мораторію щодо відчуження майна та приміщень, заміни складу засновників, вилучення зі списку трудових колективів. Натомість договори по висвітленню діяльності органів місцевого самоврядування та державних структур укладаються суто формально, лише для того, аби прозвітувати перед вищим керівництвом.

      Не секрет, сьогодні чимало фактів брутального порушення Закону України "Про інформацію", коли деякі керівники районів вимагають приносити на цензуру окремі матеріали, перш ніж вони будуть надруковані. Дійшло до того, що за вка- зівками "зверху" міняються заголовки, вміщуються фотографії керівників на тих чи інших заходах. Така практика взаємин з газетами існує не лише на Слобожанщині, а й по всій Україні.

     Взагалі, сучасна тенденція розвитку ЗМІ полягає у мультимедійних підходах. Тобто, редакція намагається об\'єднати три напрямки - друк, інтернет-портал, власне телебачення або ж радіо. Тим більше, що сьогодні електронні ЗМІ семимильними кроками рухаються в бік цифрових технологій. Є сподівання, що інформаційний простір все ж набуде сучаснішого вигляду, матиме ширші можливості для підвищення рівня гласності. Іншими словами, Україна виконає вимоги Ради Європи щодо роздержавлення засобів масової інформації. У цьому сенсі важливою підвалиною стало прийняття Закону про доступ до публічної інформації. Це в значній мірі посприяє тому, що газети, радіо та телебачення спонукатимуть владні структури працювати прозоро.

    К.Григоренко,

    голова Ассоціації  регіональної преси

   Харківської області.

   Малюнок Є.Сіпкова.