8 Березня: свято ніжності і краси чи рівноправ’я?

Останнім часом весна в Україну приходить разом із дискусіями, чи потрібно святкувати 8 Березня? Усе почалось, коли на хвилі декомунізації Інститут національної пам’яті запропонував скасувати це державне свято. На сайті президента навіть з’явилась відповідна петиція. Чи потрібне 8 Березня Україні сьогодні? Думки експертів зібрав Центр громадського моніторингу та контролю.

Радянський шлейф 8 Березня

Міжнародний жіночий день, який ми відзначаємо 8 березня, з’явився як наслідок жіночих маршів за права. Історики вважають, що все почалось 1908 року в США, де жінки вийшли на вулиці з вимогою рівних умов та оплати праці для чоловіків і жінок. Відтак уже 28 лютого наступного року Штати відзначали Національний жіночий день. У 1910 році німецька активістка Клара Цеткін підхопила американські настрої і запропонувала започаткувати Жіночий день, щоб жінки могли вийти на мітинг і заявити про свої проблеми.

У 1921 році на ІІ Комуністичній жіночій конференції було ухвалено рішення святкувати Міжнародний жіночий день 8 березня на пам’ять про загиблих жінок, які брали участь у демонстрації у Петрограді 23 лютого 1917 року. За словами істориків, відтоді 8 Березня позиціонувалось як свято пролетарок і робітниць. У цей день влада підраховувала досягнення «радянської жінки», яка працювала на рівні з чоловіками.

Характер свята почав змінюватись після 1965 року, коли воно стало офіційним вихідним у Радянському союзі. Поступово день солідарності жінок за рівні права та емансипацію почав перетворюватись на свято «ніжності, краси і весни», а також вшановування матерів. І цей радянський шлейф свята, із тюльпанами і листівками раз на рік, тягнеться до сьогодні.

«Рожево-фіолетовий кіч навколо бренду «свята 8 березня» є частковим відображенням стану усвідомленості українським суспільством питань гендерної рівності. Коли чоловіки на день боротьби жінок за рівні права вважають за доцільне наголосити на жіночій «вродженій ніжності та чарівності» і подарувати оберемок квітів, а жінки, в свою чергу, очікують цього від чоловіків, це свідчить про нерозуміння своїх прав та можливостей у цьому суспільстві зі сторін обох статей», – переконана доктор історичних наук Оксана Кісь.

Чого більше: прав чи обов’язків?

Попри те, що жінки сьогодні голосують на виборах, можуть вчитись і працювати, гендерні упередження і стереотипи існують і в ХХІ столітті. Досі трапляється поділ на «жіночі» та «чоловічі» професії, дискримінація жінок тощо. Жінок все ще називають «слабкою статтю», «красивою половиною», «символом доброти, ніжності і любові», бажаючи їм «справжнього жіночого щастя».

Відповідно до звіту Світового банку, Україна не дотягує до економічної рівності між жінками і чоловіками. Економічні можливості українок оцінені на 79,4 бали зі 100. Власне, статистика свідчить, що українські чоловіки отримують на 18,6% вищу зарплату, ніж жінки на аналогічній посаді. Крім того, лише 30% керівників компаній є жінками.

Цікаво, що вищі бали мають такі мусульманські країни, як Саудівська Аравія, ОАЕ, Туреччина. А очолюють рейтинг Бельгія, Канада, Данія, Франція та Ісландія.

Втім, Україна покращує ситуацію, провадячи гендерну політику. Впродовж останніх років Верховна Рада ухвалила низку законів, спрямованих проти гендерної дискримінації. Зокрема, нещодавно парламент проголосував у першому читанні за декретну відпустку для чоловіків. А два роки тому – за гендерні квоти у партіях.

За останній рік зросла частка жінок в ІТ (до 25%), серед ФОПів (до 46,5%), в обороні (до 14%), політиці (до 21% у парламенті) та інших галузях.

«Якщо ми говоримо про Україну і про парламент, ми дійсно маємо уже великі успіхи, бо якщо порівнювати з першим скликанням парламенту, то там було 2%, а зараз у нас уже 21% жінок. І це свідчить про хороші зміни в країні», – наголосила заступник голови Верховної Ради Олена Кондратюк.

Від берегинь до борчинь за права

Останніми роками 8 березня жінки виходять на марш, щоб заявити про свої проблеми та знайти підтримку. Торік Марш жінок у Києві зібрав понад 3 тисяч осіб, серед яких були активісти, представники бізнесу та міжнародних організацій, правозахисники і депутати обох статей.

Цього року публічні заходи заплановані у Києві, Харкові, Львові, Херсоні, Краматорську, Запоріжжі, Івано-Франківську, Ужгороді, Одесі, Луцьку, Житомирі. За словами організаторів, Марш жінок-2021 присвячений пандемії коронавірусу, тому що «найбільше негативні наслідки пандемії відбилися на жінках».

Серед цьогорічних вимог Маршу – ратифікація Стамбульської конвенції, збільшення соцдопомоги матерям, створення безпечних умов праці для жінок, які мають високий ризик зараження  Covid-19, забезпечення доступу до всіх медичних та профілактичних послуг та інші.

На думку активісток руху за права жінок, 8 Березня в Україні не слід скасовувати, однак необхідно змінити дискурс його святкування.

«Мені здається важливим збереження вихідного дня 8 березня. Чому? Тому що для багатьох жінок це може бути єдина можливість вийти на марші та інші публічні події, присвячені проблематиці жіночих прав», – вважає журналістка і феміністка Ірина Славінська.

Власне, свято, яке 1977 року запровадила ООН, має назву «Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир». Жодних прив’язок до СССР чи жіночої краси у ньому немає, наголошують активістки.