Зміївський районний суд Харківської області визнав громадянина винним у колабораціонізмі.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 13 березня.

За матеріалами справи, з 1 червня по кінець серпня 2022 року обвинувачений працював дільничним інспектором в окупаційній поліції Балаклії.

До його обовʼязків входили охорона адміністративної будівлі тимчасової цивільної адміністрації міста Балаклія, контрольно-пропускний режим і огляд речей громадян, збір коштів за оренду торгових місць на центральному ринку і підтримка громадського порядку на дільниці.

У судовому засіданні чоловік провину визнав частково, кажучи, що діяв внаслідок психічного примусу з боку окупаційної влади та місцевих колаборантів.

Пояснив, що все життя з народження проживав в місті Балаклія зі своїми батьками. Одружений і має малолітнього сина. До окупації працював на військовому заводі. На початку повномасштабної агресії РФ евакуація місцевих жителів не проводилася, транспорт не надавався. Він із родиною не міг покинути місто, оскільки в нього дуже хворий батько. Колишній дільничний поліції, з яким він знайомий з дитинства, почав агітувати його на роботу в «народну міліцію». Він відмовлявся, казав, що не любить поліцейських, але товариш наполегливо казав, що все одно його змусять працювати, відправлять дружину рити окопи, або застосують інший примус. Йому обіцяли, що нічого важкого робити не прийдеться, потрібно буде охороняти будівлю адміністрації, де працюють цивільні місцеві мешканці, слідкувати за порядком. Обвинувачений стверджує, що після цього намагався переховуватися  і переїхав жити в іншу хату, однак знайомий з двома озброєними російськими військовими приїхав на автомобілі та забрали його «для розмови». Далі йому прийшлося власноруч підписати бланки документів, в тому числі й заяву про прийняття на роботу, надати копії своїх документів паспорту, диплому, тощо.

У будівлі Балаклійської райдержадміністрації він працював охоронцем в режимі: доба/двоє. Двічі ходив на ринок охороняти жінку, яка збирала гроші з продавців. Форми чи зброї не отримував. Гроші за роботу також, нібито, не отримував, хоча платіжні відомості підписав. Двічі отримав гуманітарну допомогу у виді продуктів харчування та хліба. Обвинувачений наголошував, що ніяких протиправних дій по відношенню до мешканців не вчиняв, працювати на окупантів погодився виключно під психологічним примусом, оскільки боявся за життя своєї дружини та дитини. Він чув і знав, що багато людей в місті просто зникли після того, як їх забирали росіяни, тобто їх вбили.

Суд допитав 18 свідків, у тому числі дружину, матір і батька обвинуваченого та деяких друзів родини, які свідчили зі сторони захисту.

Так, деякі сусіди свідчили, що кілька разів бачили озброєних солдатів, які змушували обвинуваченого  виходити на роботу. Ще одного чоловіка також забирала ця машина з військовими, оскільки він працював у газовій службі, але відмовлявся ходити на їхні збори. Харчі у всіх закінчувалися, у місті нічого не працювало, тому приходилося йти працювати за «гуманітарку», заробітну плату ніхто не отримував, лише пенсіонери якісь мали якісь виплати.

Місцеві жителі бачили обвинуваченого, як він працював охоронцем у будівлі Балаклійської держадміністрації — на вході перевіряв документи та особисті речі тих, хто приходив. Крім того, бичили, що він супроводжував «Лілю», яка збирала на ринку в торговців «містове». Ця жінка також свідчила в суді і підтвердила, що для охорони зібраних грошей до неї завжди «приставляли» двох чоловіків із «народної дружини». Обвинуваченого вона впізнала як одного з охоронців.

Одного разу на ринку в черзі за молоком  між людьми почалася сварка і обвинувачений сказав, щоб усі заспокоїлися, або підуть до підвалу.

Після прильоту в місцеві школі місцеві жителі покрали решітки, лавочки та парти. Обвинувачений з іншими представниками окупаційної поліції затримували чоловіка, який на розвалинах майстерні забрав решітки та декілька парт, щоб у себе вдома позабивати вікна, які вилетіли після вибуху. Цей чоловік згодом свідчив у суді, що представники «народної міліції» допитували і били його, протримали у підвалі приблизно 4 години, після чого відпустили, та сказали приходити відмічатися. Били його двоє чи троє «поліціянтів», сам обвинувачений не бив, але був присутній, тому він його впізнав.

Суд проаналізував докази і вирішив, що обвинувачений зайняв посаду добровільно.

При цьому не має значення характер робіт, які виконував обвинувачений, чи відсутність наслідків від його дій для цивільних осіб. Версію обвинуваченого, що він працював у незаконно створених окупаційних органах під дією психічного примусу, суд сприймає критично та як обраний спосіб захисту.

Під час судового розгляду не встановлено достатніх даних, що до обвинуваченого застосовувалися заходи фізичного або психічного примусу такого ступеня впливу, що якого він не міг керувати своїми вчинками. Під час виконання трудових обовʼязків свідки не помітили його пригніченого стану примусового супроводу сторонніх осіб, тощо.

Громадянина засудили до 12 років увʼязнення. Строк рахуватимуть із червня 2023-го, коли його взяли під варту.

Після відбуття основного покарання йому на 10 років забороняється обіймати посади в органах державної влади України, місцевого самоврядування та правоохоронних органах.

Судовий репортер