Раніше були неперспективні села, а тепер – міста…

  Пройшли чутки про те, що слідом за перенесеням центру поштового зв’язку до Балаклії, те ж саме чекає на наші медичні заклади. Як говорять, чутки на “голому” місці не виникають. Їх підтвердженням стало повідомлення в міськрайонці про те, що Колегія головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації дійсно планує створення міжрайонних медичних центрів.

    Згідно з цим планом наше місто і район будуть входити до Балаклійського центру. Тепер тільки і розмов, що місто поступово перетворюється на селище міського типу....

   Пройшли чутки про те, що слідом за перенесеням центру поштового зв’язку до Балаклії, те ж саме чекає на наші медичні заклади. Як говорять, чутки на “голому” місці не виникають. Їх підтвердженням стало повідомлення в міськрайонці про те, що Колегія головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації дійсно планує створення міжрайонних медичних центрів.

     Згідно з цим планом наше місто і район будуть входити до Балаклійського центру. Тепер тільки і розмов, що місто поступово перетворюється на селище міського типу. Насправді, це так і є. При радянській владі чисельність населення міста і району з кожним роким зростала. В місті вона перевалила за 60 тисяч. З тими темпами, якими чисельність ізюмчан тепер щорічно скорочується, уже через 2-3 роки ми втратимо статус міста 50-тисячника. Треба погодитися з О.Явдокименком, який, виступаючи в газеті “Обрії Ізюмщини” в матеріалі “Ізюму бути регіональним центром”, говорить, що лише через безпринципність попередніх керівників міста і району повністю втрачені заводи ІОМЗ, майже втрачені ІПЗ і ІТРЗ, а також меблева фабрика, пивзавод, молокозавод, м’ясокомбінат, харчосмакова фабрика, хлібокомбінат, заготконтора, РТП. Перелік можна продовжувати. Дивує те, що, наприклад, у Балаклії, де промислова база молокозаводу була набагато відсталішою від нашого новозбудованого заводу, він успішно працює і поставляє свою продукцію нам, ізюмчанам. Подібні приклади можна навести і по інших підприємствах
      Дехто скаже, що це тенденція часу, що занепад економіки йде повсюдно, по всій державі. Але це не так. Взяти ту ж саму Балаклію Чому йде тяжіння до неї? А тому, що тут працюють майже всі промислові підприємства, йде будівництво житла, місто розвивається. А своїми медичними закладами Балаклія, на відміну від Ізюма, славиться на весь навколишній регіон. Саме в Балаклію їдуть майже всі ізюмчани на операції, на консультації, до лікарів. Саме тут, а не в нашому місті, при міськлікарні створено філіал бласного кардіологічного центру, філіал інституту суглобів ім. Сітенко. Це все сталося не само по собі, а тому, що керівництво Балаклійщини дбає про своїх людей створює умови для їх комфортного життя.
     Один мій знайомий, раніше мешанець м. Краматорська, мав в Ізюмі невеличкий бізнес. Але справи йшли так мляво, що він вирішив податися в рідне місто, де його бізнес значно розширився. За Ізюм же говорить так: це деградуюче містечко і серйозному бізнесу там місця немає.
     Подейкують, що нашому місту не таланить на керівництво. Шановні! А хто обирає керівництво, тих же депутатів, того ж міського голову?! От тільки запитати, як слід за справи ми не маємо змоги, закон відсутній.
     Подивіться на наше місто. Як говоримо, воно скоро перетвориться на селище. Насправді, воно таким вже є. Заросло бур’янами, кругом смітники, окрім центральної вулиці від нового мосту до ДТСААФ. Одна лише будівля колишнього універмагу чого варта. Гостям, які прибувають на автовокзал, впадає в очі “мальовнича” картина: облуплене приміщення з вибитими вітринами, з деревцями, які виросли на покрівлі, навкруги все заросло бур’янами і кущами. Гарне місце для смітника. Стоїть колишній красень універмаг, залишений напризволяще, і у кожного, хто мимоволі кидає на нього погляд, серце обливається кров’ю. Дохазяйнували! Де ж теперішній господар цього приміщення? Невже в нього така широка кишеня, що він “відстебнув” за нього гроші і залишив на руйнування? Говорять, що міська влада не в змозі нічого вдіяти з цим господарем. Коли продають чи віддають в оренду якийсь об’єкт, то з нового господаря беруть зобов’язання, що він буде використовувати його в якихось цілях. А якщо він цей договоір порушує, то він розривається.
     То ж, напевне, у нашої влади просто не доходять руки до вирішення цього питання.
     Складається таке враження, що місто немов би знаходиться в дрімоті. А ми ще говоримо про туризм, що можна на ньому кошти заробляти. Балачки залишаються балачками. Міська казна порожня, бо нізвідкіль грошам взятись, дорогами міста не те, що проїхати, а згодом не можна буде і пройти. Тож і дивляться на наше місто “ у верхах”, як на неперспективне, і тулять його до різних надуманих центрів.
     Якщо і надалі будемо продовжувати думати, то прийде час, і вулицею Соборною будуть ганяти череду.

     І.Гончаренко, мешканець міста.