Ошукана і безпорадна старість, або Глухе слухання громади
Cистема місцевого самоврядування передбачає участь міської громади у вирішенні різного роду проблем життєдіяльності міста через громадські слухання. Вони хоча й не мають юридичної сили, все ж спонукають владу до прийняття зважених рішень.
Останні слухання у м. Ізюмі відбулися у лютому 2011 року щодо доцільності підвищення тарифу на проїзд у громадському транспорті до 2,5 грн. Більшість учасників зібрання висловилися проти цього. Однак сесія міської ради рекомендувала виконкому розглянути питання, що, врешті, призвело до здорожчання проїзду в громадському транспорті. Подібні випадки мали місце і раніше. То чому думка громадян не враховується?
Місцева влада фактично не виконує Закон щодо пільгового проїзду усіма видами транспорту (крім таксі), а кількість фіксованих пільгових рейсів обмежена до мінімуму, що змушує пільговиків користуватись платними рейсами.
ДАЛІ.
Cистема місцевого самоврядування передбачає участь міської громади у вирішенні різного роду проблем життєдіяльності міста через громадські слухання. Вони хоча й не мають юридичної сили, все ж спонукають владу до прийняття зважених рішень.
Останні слухання у м. Ізюмі відбулися у лютому 2011 року щодо доцільності підвищення тарифу на проїзд у громадському транспорті до 2,5 грн. Більшість учасників зібрання висловилися проти цього. Однак сесія міської ради рекомендувала виконкому розглянути питання, що, врешті, призвело до здорожчання проїзду в громадському транспорті. Подібні випадки мали місце і раніше. То чому думка громадян не враховується?
Місцева влада фактично не виконує Закон щодо пільгового проїзду усіма видами транспорту (крім таксі), а кількість фіксованих пільгових рейсів обмежена до мінімуму, що змушує пільговиків користуватись платними рейсами. Якщо міський бюджет не спроможний фінансувати в належному розмірі перевізників, міськраді недоречно, мабуть, було у кризовий час, на тлі суцільного зубожіння малозабезпечених громадян, безпідставно надавати чиновникам надбавки до посадових окладів та призначати щомісячні премії.
Знедолені мешканці міста є неплатоспроможними. Жалюгідні пенсії та зарплати - "заморожені" (не збільшуються на індекс інфляції) і не в змозі задовольнити галопуюче зростання цін на всі види товарів та послуг. Не всі малозабезпечені одержують субсидії, оскільки вони змушені утримувати безробітних членів своїх сімей або на заваді є інші причини. Для них і вартість проїзду 2,0 грн. є досить дошкульною, а їздити у громадському транспорті змушені майже щодня у невідкладних побутових справах.
Таким чином непросте проживання (виживання) більшості мешканців міста не дає моральних підстав владі приймати рішення щодо підвищення тарифів. Адже це відбувається всупереч волі виборців, що по своїй суті виглядає досить неприродно. Зрештою, буде вчасно нагадати інший сюжет, вкрай важливих слухань, які у свій час так і не відбулися. Коли у міському парку, який, до речі, є власністю міської громади, почали стрімко виростати будови невідомого призначення, мешканці міста тільки ахнули: як могло статись, щоб у вирішенні такої неординарної справи жителі мікрорайону опинилась осторонь? Адже за умови своєчасного проведення слухань було б прийнято єдиновірне рішення громади - "ні". Справа б не дійшла до зловживань і видачі недолугих дозволів, а також не йшлося б про порушення прав громади та норм моралі. На жаль, цього зроблено не було. І сам факт залишився поза увагою громади, яка через це зазнала відчутної моральної шкоди, а міський парк перетворився в торговельний (або розважальний) центр міста. З прибутком лишилися бізнесмени.
Буде доречним також зауважити, що мешканців міста чиновники не хочуть чути. Особливо у таких питаннях, як приватизація земельних ділянок, оформлення майнових і житлових справ. Буває, люди роками безпорадно поневіряються по коридорах влади за вирішенням своїх побутових проблем.
Мова йде, перш за все, про тих знедолених і зневажених, які на собі винесли труднощі воєнного лихоліття і повоєнних поневірянь і, водночас, опинилися на задвірках сучасного буття на виживання. Їх ошукали спритні і круті ділки і залишили на безнадійну і безпорадну старість.
Сумно й жахливо за престиж держави, де не закон, не громада, а чиновник править балом.
І.Андрієнко, пенсіонер, учасник війни.