Навіщо мені до вертебролога? З якими проблемами можна звертатися?

Поява нових спеціальностей в медицині, можливо, так і залишилося б непоміченим, якби час від часу нас не направляли до якого-небудь «вузького» фахівця. Тут-то ми і починаємо пошуки таємничого доктора, чию " спеціалізацію, часом, і промовляємо з працею. А коли знаходимо, дивуємося, чому ж стільки років ходили зі своїми проблемами, до звичного терапевта або ж хірурга. Ось і з вертебрологом так само. Все життя «прострелену» спину лікували у невропатолога. Навіщо ж тепер нам потрібен цей «спеціальний» лікар?

В перекладі з латині вертебрологія – це наука про хребці. Відповідно вертебролог-лікар, що спеціалізується на захворюваннях спини, а точніше – хребта.

Правда, офіційно такої спеціальності в медицині поки немає, .Тому вертебрологами називають себе всі фахівці, які займаються проблемами спини: і невропатологи, і хірурги, а найчастіше – мануальні терапевти. Допоможуть вам на сайті https://vertebrolog.kiev.ua/ досвідчені вертебрологи.

ВІД ТЕРАПЕВТА ДО НЕВРОПАТОЛОГА

Власне кажучи, не всяка біль в спині обов'язково пов'язана з хребтом. Джерелом больових симптомів можуть стати захворювання внутрішніх органів, м'язового апарату, психоемоційної сфери. Такі невертеброгенні болі фахівці називають "відбитими" , і займаються ними лікарі відповідного характеру хвороби медичного напрямку.

Сам пацієнт не завжди здатний розібратися, де і що у нього болить, тому в будь-якому випадку, який би характер біль не носила, перше, що потрібно зробити при виникненні болю в області спини, – звернутися до лікаря.

Для початку до терапевта – щоб виключити захворювання внутрішніх органів. Якщо ж стало очевидним, що причина неприємностей пов'язана з хребтом, шлях пацієнта лежить до невропатолога. Цілком можливо, лікування, призначеного цим фахівцем, виявиться достатньо, щоб біль минув і забулася як страшний сон.

Якщо ж призначене лікарем лікування не приносить бажаного полегшення, варто задуматися про відвідування вертебролога.

Поле діяльності вертебролога-проблеми, пов'язані зі змінами різних структур хребта (міжхребцевих дисків, суглобів, зв'язок, м'язів).

Вони можуть виражатися болями в спині, в ногах, в руках, в шиї. Болі можуть бути постійними, ниючими або гострими, але, як правило, вони завжди пов'язані з рухом або певним положенням тіла – посилюються в одному і тому ж положенні або загострюються при рухах.

Буває і так, що пацієнт не відчуває болю, але у нього вже є неврологічні порушення руху, чутливості. Скажімо, болю немає, але погано слухається рука або нога. Це теж безсумнівні свідчення до відвідування вертебролога.

ЩО ЛІКУЄ ВЕРТЕБРОЛОГ?

Найбільш часті гості на прийомі у фахівців із захворювань хребта, пацієнти, які страждають остеохондрозом-дегенеративним захворюванням хребта, що супроводжується ураженням міжхребцевих дисків.

Торкнутися така хвороба може людей самих різних вікових категорій, починаючи з 18-20 років. Але найбільше хвороба «любить» людей активного періоду життя.

У молодих хвороба виникає від фізичного перевантаження, з роками ж зароблений остеохондроз обростає віковими ускладненнями.

Розвивається спинальний стеноз – звуження просвіту хребетного каналу, в якому проходить спинний мозок і нервові корінці, виникають кісткові розростання – шипи-остеофіти.

Велике значення у виникненні і розвитку остеохондрозу грають такі фактори, як генетична схильність і сукупність наших фізіологічних звичок: неправильні постава, поза в сидячому положенні, манера тримати голову, працювати за комп'ютером, нарешті, спати. Всі ці наші «неправильні» манери призводять до того, що ми хронічно перевантажуємо хребет, сприяючи його руйнування.

«Не секрет, що є люди, у яких остеохондрозу практично немає, – продовжує Ігор Анатолійович. - Як правило, це володарі стійкого від природи опорно-рухового апарату, з правильно закладеними в дитинстві звичками: перш за все з правильною поставою».

Величезна кількість пацієнтів звертаються до вертебрологів з приводу грижі міжхребцевих дисків.

Але і ця хвороба – не що інше, як прояв остеохондрозу. Найчастіше міжхребцеві грижі-результат неправильного підняття важких предметів. Тільки вдумайтеся! Отримана одного разу травма хребта (зазвичай це розрив диска і поява маленької поки грижі) ніколи не заростає, не заживає і років через 10, а то і раніше починає себе проявляти.

Як правило, грижа характеризується болями у відповідному відділі хребта і може призводити до здавлення нервових корінців або спинного мозку, або судин, що проходять в хребетному стовпі. В залежності від місця розташування грижі може виникнути цілий комплекс можливих симптомів від запаморочення до оніміння кінцівок.

Чимало пацієнтів звертаються до вертебрологів з травмами хребта. Саме словосполучення «травма хребта» наштовхує на думки про якісь глобальні катастрофи – аварії або падіннях. Між тим, щоб отримати травму хребта, зовсім не обов'язково «прикладати до цього зусилля. Під впливом вікових змін та різних несприятливих факторів відбувається ослаблення кісткової тканини хребця, і він перестає витримувати звичайні фізіологічні навантаження.

Перш за все це стосується пацієнтів, які страждають остеопорозом – зниженням маси кісткової тканини, що призводить до крихкості кісток і підвищеного ризику переломів.

Ще одна значна область вертебрології – пухлини хребта. Вони можуть бути доброякісні і злоякісні. Крім того, бувають пухлини і самої нервової системи, спинного мозку і нервових корінців. На щастя, ці пухлини в більшості своїй виявляються доброякісними.

Розглядаючи скарги хворого і діагностуючи хворобу, будь-який лікар повинен в першу чергу виключити онкологічний характер хвороби.

На щастя, медицина не стоїть на місці, і ті хвороби, які раніше приковували людини до ліжка, сьогодні успішно лікуються. І цим якраз займається вертебрологія.

БЕЗ ОПЕРАЦІЇ

Щоб вертебролог мав повну картину захворювання, звичайно ж необхідно провести діагностику. Зазвичай лікар направляє пацієнта як мінімум на два обстеження: рентген ураженої ділянки хребта і магнітно-резонансну томографію (МРТ). Найчастіше лікарського огляду і цих обстежень буває досить, щоб поставити діагноз і призначити необхідне лікування.

А ось яким буде це лікування, залежить від самої хвороби, її стадії і проявів.

При "незапущених" формах захворювання, буває, вистачає консервативного лікування. Сюди в залежності від показань входять і масаж, і фізіотерапія, і мануальна терапія, і остеопатія – найбільш «м'який» вид мануальної терапії. При гострих запальних процесах доктор обов'язково призначає протизапальні препарати і препарати, що знімають м'язовий спазм.

І звичайно ж при лікуванні хребта важко обійтися без знеболюючих засобів. Сьогодні лікарі освоїли метод ін'єкційних блокад, що дозволяє на довгий час купірувати біль. Глибокі ін'єкції, проникаючі до нервового корінця, розташованому в самій глибині хребта, проводяться під контролем рентгенівського апарату, і виконує їх анестезіолог. Така методика позбавляє пацієнта від необхідності пачками ковтати шкідливими для печінки і шлунково-кишкового тракту анальгетики та їх аналоги.

Проте можливості консервативного лікування небезмежні. Якщо хвороба зайшла далеко і біль стає постійною, без хірургічного втручання не обійтися. Питання в тому, наскільки серйозним буде це втручання.

ХІРУРГІЯ "МАЛА" І " ВЕЛИКА»

Якщо проблема не піддається консервативному лікуванню, лікарі намагаються її вирішити за допомогою ендоскопічних методів лікування або так званої малої безкровної хірургії. Ця щадна  методика полягає в тому, що операції проводяться через маленькі проколи або розрізи в порожнині тіла, куди вводяться спеціальні медичні інструменти.

Такі методики дозволяють боротися з ускладненнями остеохондрозу. Наприклад, за допомогою спеціальних мікрохірургічних інструментів можна відсмоктати грижу, особливість пацієнта або розширити хребетний канал, видаливши з нього надмірно розрослися частини хребця.

Можна «оновити» міжхребцевий диск з тріщинами, які дають постійні болі. Медики проводять лазерну реконструкцію диска і стимулюють зростання хряща. Рости новий хрящ буде повільно, кілька років, але вже через півроку після таких операцій пацієнти відзначають, що болі зменшуються або проходять зовсім.

Не менш «революційні» методики в лічені дні ставлять на ноги і пацієнтів з переломами хребта.

У зламаний хребець (в тому випадку, якщо перелом не осколковий, а компресійний) вводять голку з кістковим цементом. Цемент заповнює область перелому і через 15 хвилин застигає. Пацієнт вже в день операції може вставати, сідати, ходити. А адже раніше хворий з такою травмою на місяць або півтора був прикутий до ліжка, і для багатьох літніх людей це закінчувалося трагічно. Від нерухомості утворювалися пролежні, виникала пневмонія, і не у всіх вистачало сил перемогти хворобу.