Косар по неволі
Після рясних дощів трава буйно поросла. Раніше брали косу і з ранку валили її, доки було росяно. Наразі ж у цій справі все модернізовано. Накупляли всіляких бензо-, електрокосилок і деренчать цілий день.
У мене, приміром, будинок розташований так, що з одного боку територія ДЮСШ, а з іншого - сусіди. Тож у будні адміністрація спортшколи змушує роботяг косити бур’ян навіть на асфальті. У вихідні до цього приєднуються сусіди. І може уявити, що коїться. Від такого монотонного лементу кури по дворах ховаються.
Якось вранці, їдучи у справах, побачив сусіда Колю. Він, збивши бур'ян на своїй ділянці, взявся косити обабіч дороги. «Ну, - думаю, - мабуть, занесло по інерції». Та, повертаючись назад, бачу, як він вже порається з іншого боку.
- На фіга ти косиш біля проїжджої частини? Це ж не твоя територія.
- Так, розумієш, - заглушивши бензопилу, відповів він, - дружина два тижні пиляє, щоб світло налагодив в будинку. А я боюся електрики. Інша справа косовиця: ходи собі, гуди і покурюй. І сам при роботі, і жінка не зудить.
Тоді второпав, чому сусіди так сумлінно взялися за бур'яни.
Євген Сипков.
Карикатура автора.