Наш земляк Ігор Демарин виносить на суд публіки романтичний трилер «Парфумер»
«Парфумер»: симфонія запахів.
«Америк-розлучниця», «Афганський вальс», «Спас на любові», «Доктор час» і навіть «Гімн будівельників Москви» — ось хітовий набір Ігоря Демаріна, що особливо до душі аматорам шансона. Але поганий той солдат, що не бажає стати генералом. І куди годиться автор-естрадник, що не мріє вразити публіку великим музичним спектаклем. Утім, у Демаріна вже є дві рок-опери: одна — «12 монологів, підслуханих у юрбі перехожих» — написана ще в студентські роки, інша — «Сага про солдата» — створена на вірші Юрія Рогози. «Парфумер» буде третім і наймасштабнішим його проектом.
Композитор виношував «Парфумера» більше 10 років. Як тільки він прочитав роман Патрика Зюскінда про маніяка-убивцю з неймовірним нюхом, відразу зайняв ідеєю в звуках передати симфонію запахів, що оточують героя. Довгий час Демаріну не вдавалося знайти автора лібрето. Усі поети з жахом відмахувались від сюжету: називали його моторошним і навіть маревним. Єдиним, хто погодився на авантюру, був Юрію Рибчинский. Разом вони змінили концепцію роману, зробивши з монструозного лиходія романтичного героя.
«Зюскінд показав нам історію народження творчості. Спочатку — страшне принизливе життя, що привела героя, Жан-Батисту Гренуя, до повного розпачу і депресії. А потім — творчий прорив. Спершу була спроба вижити, потім виникло бажання осягти аромат. І, нарешті, прагнення стати владикою світу. Загалом, усе, як у людей», — пояснює Демарін.
Найцікавіше те, що композитору вдалося дістати права на постановку. Один із знаменитих німецьких письменників Патрик Зюскінд — міцний горішок. Його не могли розколоти колишні бродвейскі продюсери. Лише режисеру Томові Тикверу вдалося домогтися від нього дозволу на екранізацію.
Демарін вирішив піти ва-банк і запропонував письменнику вже готову партитуру. Зрозуміло, одержав відмову, яка його не зупинила. Навесні 2007-го, не припиняючи «обробляти» незговірливого автора, Ігор улаштував .........
«Парфумер»: симфонія запахів.
«Америк-розлучниця», «Афганський вальс», «Спас на любові», «Доктор час» і навіть «Гімн будівельників Москви» — ось хітовий набір Ігоря Демаріна, що особливо до душі аматорам шансона. Але поганий той солдат, що не бажає стати генералом. І куди годиться автор-естрадник, що не мріє вразити публіку великим музичним спектаклем. Утім, у Демаріна вже є дві рок-опери: одна — «12 монологів, підслуханих у юрбі перехожих» — написана ще в студентські роки, інша — «Сага про солдата» — створена на вірші Юрія Рогози. «Парфумер» буде третім і наймасштабнішим його проектом.
Композитор виношував «Парфумера» більше 10 років. Як тільки він прочитав роман Патрика Зюскінда про маніяка-убивцю з неймовірним нюхом, відразу зайняв ідеєю в звуках передати симфонію запахів, що оточують героя. Довгий час Демаріну не вдавалося знайти автора лібрето. Усі поети з жахом відмахувались від сюжету: називали його моторошним і навіть маревним. Єдиним, хто погодився на авантюру, був Юрію Рибчинский. Разом вони змінили концепцію роману, зробивши з монструозного лиходія романтичного героя.
«Зюскінд показав нам історію народження творчості. Спочатку — страшне принизливе життя, що привела героя, Жан-Батисту Гренуя, до повного розпачу і депресії. А потім — творчий прорив. Спершу була спроба вижити, потім виникло бажання осягти аромат. І, нарешті, прагнення стати владикою світу. Загалом, усе, як у людей», — пояснює Демарін.
Найцікавіше те, що композитору вдалося дістати права на постановку. Один із знаменитих німецьких письменників Патрик Зюскінд — міцний горішок. Його не могли розколоти колишні бродвейскі продюсери. Лише режисеру Томові Тикверу вдалося домогтися від нього дозволу на екранізацію.
Демарін вирішив піти ва-банк і запропонував письменнику вже готову партитуру. Зрозуміло, одержав відмову, яка його не зупинила. Навесні 2007-го, не припиняючи «обробляти» незговірливого автора, Ігор улаштував закритий показ мюзиклу в концертній формі. Зрештою Зюскінд дав благословення, назвавши «Парфумера» «рок-ораторією». У мюзиклі дійсно поєднується те, що, здавалося, не сполучається: вокаліз на клавесинову музику Франсуа Куперена (XVIII століття) та іронічні блюзи, оперні арії і жагучі рок-балади. На сцені і поготів — могутній тенор соліста Великого театру Владислава П’явки зустрінеться з вокалом, що рикає, Валерія Яременка і з голосом випускниці «Фабрики зірок» Юлії Михальчик, а академічна хорова капела — із симфо-джазом Сергія Жилина.
Чехарда жанрів продиктована тим, що відбувається на сцені: там змінюється серія картин-спогадів. Ми стаємо свідками суду над Гренуем, де убивця розповідає, як дійшов до життя такого. Як дитиною був знайдений під смердючим прилавком на ринку. Як почував себе ізгоєм: «Так, я не маю запаху, однак не смердю, як ви». Як потрапив в учні до знаменитого парфумера Бальдини, що одержує замовлення від Казанови і Папи Римського. І як, нарешті, почав складати свій парфум любові, що складає з запахів незайманих. Вбивство дівчат при цьому вважалося витратами виробництва. Що значать пара-трійка дівиць поруч з великою метою по завоюванню світу! «Я — парфумер, я — парфумер, я сам і Бог, і Люцифер», — рече Гренуй у фінальній арії перед тим, як юрба розтерзує його.
Сподіваємося, що сам автор, який вийде на сцену в ролі лиходія-генія, уникне цієї долі після прем\'єри.
Показ пройде в м.Москва, КЗ Крокус Сити Холл,05, 07-08 грудня.
Рок-опера "Парфумер"
А следующая рок-опера будет называться "Пила" или "Резня бензопилой в Техасе". Веселенький у нас такой себе землячок.